Дарія Уніченко

Серед хвойного лісу і невеликих пагорбів, укритих чебрецем і пахучою липою та акацією несла свої води до тихоплинного Тетерева невеличка річка Білка. На її берегах 30-35 тисяч років тому жили первісні люди їх приваблювали непрохідні ліси, в яких водилися мамонти, північні олені, дикі коні і тури. А в річці було багато риби. На берегах річки залягали поклади кремнію, з якого давні люди виробляли рубила, скалки, сокири. Біля села Забілоччя були знайдені окремі знаряддя праці первісних людей.

Минали роки... На території нашого району, у IV - VIII століттях уже
Існували поселення слов'янських племен.                                                        У 1157 році князь Андрій Боголюбський подарував ці землі з містечком Мичеськ (нині Радомишль) Києво - Печерському монастирю.
         На початку 1241 року монголо - татарські орди зруйнували Київ і рушили далі на Волинь і загарбали наші землі.
         Близько 1362 року литовські феодали витіснили монголо - татарів і встановили своє панування. Жителі різних міст, в тому числі і Києва, рятуючись від ворожих нападів, досягали наших земель, на яких росли не прохідні ліси, і оселялися тут.
         Саме в ці часи на рубежі XIV - XV століть лівому березі річки Білки виникає село Забілоччя (до 1752 року Забілоч, тоб - то: « за Білкою» ).
         У 1569 році за Люблінською унією наші землі відійшли до шляхетської Польщі.

         Жителі нашого краю брали активну участь у селянському повстанні 1618 року, народно - визвольній війні 1648 - 1654 рр.
Під час Коліївщини в нашому районі діяв гайдамацький загін на чолі з
Іваном Бондаренком .
         Внаслідок 2-го поділу Польщі у 1739 році наші землі у складі Правобережної України звільнились від панування польських феодалів і потрапили в кабалу до Російського царя, увійшли у склад російської імперії.
         З 1797 року Забілоччя входить до Радомишльського повіту Волинської губернії. Радянську владу встановлено в січні 1918 року.           1923 року створено сільськогосподарську комуну <<Червона Зоря>>.
        Під час Великої Вітчизняної війни 332 жителі села билися на фронтах проти фашистських загарбників.

       149 чоловік нагороджено орденами і медалями, 183 чоловіки загинуло  смертю хоробрих. В 1963 році воїнам, які полягли в бою за визволення села встановлено пам'ятник. Серед загиблих визволителів села Український поет Л.М.Левицький 1917-1943 рр. Село Забілоччя - Батьківщина топографа В.Г.Василевського - лауреата державної премії та І.С. Ястремського - доктора економічних наук.